Фіналіст конкурсу Best of the Year 2025 від журналу Interior Design Magazine
Офіс продуктової компанії


Офіс із характером: простір, що заряджає на дію
Цей офіс створено для команди, яка мислить швидко, працює гнучко і генерує продукти на стику емоцій і технологій. Тут немає зайвого декору чи стилізації — тільки простір, що тримає темп команди й допомагає не втрачати фокус у постійному русі.
Просторове рішення побудоване на ідеї спорту як метафори командної динаміки: змагання, перемикання, рух уперед. Але ця тема втілена не буквально — а через сценарії користування, матеріали й об’єкти, що провокують не стати пасивним спостерігачем, а включатися.

Задача замовника
Команда шукала не просто офіс, а середовище, що відповідає темпу їхньої роботи. Простір мав бути відкритим до змін, енергетично сильним, технічно зручним — і при цьому не схожим на класичний офіс.
Клієнт просив: більше руху, менше шаблонів. Жодних “переговорних із фліпчартом” чи стандартної рецепції. Усе — про досвід, з яким люди щодня взаємодіють на роботі: без напруги, але з драйвом.

Ми запропонували концепцію простору як спортивного поля для ідей. Кожна зона мала викликати певний стан: концентрацію, азарт, перемикання, взаємодію. Не через прямі декорації, а через логіку простору, текстури, об'єкти з характером. У кожній зоні є спортивна алюзія — не очевидна, а візуально інтегрована. Це не інтер'єр «із темою», а середовище, що задає ритм. Саме так команда працює — і саме так мав працювати офіс.
Вхідна зона
Перше, що ви бачите — вигнута архітектурна форма насиченого синього кольору, що замінює класичну рецепцію. Це зниження фронтальної стійки транслює відкритість. На підлозі — килим зі східним візерунком, як контраст до грубих текстур. М’яка зона біля вікна оформлена як рампа — візуальний відсил до скейтборд-культури. На стінах — графіті. Це перша точка, де тема спорту зчитується як архітектурна мова руху, а не як декоративний хід.




Кухня
Це не тильна зона офісу, а активний центр командної взаємодії. У центрі — стіл, виготовлений на замовлення, відлитий з суцільного бетону, у поєднанні з перфорованою металевою решіткою. Важкий, скульптурний, стабільний.


Поруч — барна стійка. Над нею — світлова інсталяція зі сферами, що світяться, та справжніми баскетбольними м’ячами — тихе нагадування про спортивну ДНК офісу.
Це зона, де команда постійно синхронізується: за кавою, між зустрічами, у моменті перемикання з однієї задачі на іншу.




Опенспейс і неформальна зона
Робочі станції згруповані логічно, без жорстких перегородок. Простір гнучкий, трансформується. Стеля з лінійним світлом працює як візуальна навігація.
Відкритий робочий простір створений для руху – люди не залишаються на місці. Незалежно від того, сидять вони, стоять чи збираються для швидкої розмови, все організовано таким чином, щоб забезпечити плавний перехід від одного місця до іншого.



Поруч — м’яка зона для обговорень на ходу чи змін позиції без виходу з робочого фокусу. Тут — диван у стилі фінішної прямої та гоночні шоломи на стіні. Це не про декор, а про тонкий візуальний акцент, який тримає простір у потрібному настрої.


Місце для командного брейншторму
Три кімнати. Три настрої. Єдина гнучка система.
Дві переговорні об’єднуються в одну конференц-залу завдяки мобільним перегородкам. Кольори — жовтий і синій — контрастні, але збалансовані. На одній зі стін — великий постер із фехтувальниками. Це не просто артконтент, а точне влучання в ідею зіткнення думок і змагання як частини креативного процесу.


Третя переговорна — інша за настроєм. Pac-Man-стіл, неонові контури, аркадна естетика. Але це не розвага — це ще одна точка фокусної взаємодії, де можна вести ідеї іншим маршрутом. Акустика, освітлення, розсадка — усе професійно, просто з іншим настроєм.



Приватні кабінети
На додаток до відкритого планування, є кілька закритих офісів, призначених для глибокого фокусування та зустрічей сам на сам. Ці приміщення акустично відокремлені, але візуально гармонійно поєднуються з рештою інтер’єру. Матеріали м’якші, освітлення тепліше, а атмосфера спокійніша — це місце, де можна зосередитися, не відриваючись від ритму робочого простору.



Проєкт побудований не на стилі — а на станах. Простір не диктує, як працювати, а підлаштовується під темп і стиль команди.
Спорт як структура: не як тема, а як логіка взаємодії.
Інтер’єр не відволікає — він працює в унісон з людьми.
Гнучкий, динамічний, сфокусований — як сама команда.





