Офіс ZIKZAK на Кіпрі

Ця серцевина — існуюча кухня. Команда інтегрувала стару технічну зону в новий офісний простір. Двері в кухню зникли в товщі горіхового шпону, перетворившись на приховану панель без жодної видимої ручки чи рами. Це стало деталлю, яку найперше шукає оком кожен, хто заходить у простір. Скління й нове перекриття дали приміщенню світло з усіх сторін. Кіпрське сонце входить у відкритий простір крізь суцільну смугу вікон із горизонтальними жалюзі, а за склом розгортається панорама дахів, пальм і — у дальній частині, де розташована лаунж-зона — лінія моря на горизонті. Дах подарував проєкту шикарний вид із вікна.

Планування Планувальна структура – зрежисована послідовність сцен. Від входу гостя зустрічає мармурова рецепція. Праворуч і ліворуч — кабінети для одного й для двох співробітників, простір переговорної на шість осіб, два закриті фон-буси для приватних дзвінків. У глибині — великий опенспейс на дванадцять робочих місць, що впирається в панорамне скління. А в протилежному кінці, там, де колись була літня кухня, тепер працює повноцінна обідня та лаунж-зона зі столом на вісім осіб, барною стійкою і м'якими диванами з видом на море.

Акцентна стеля Замість звичної підвісної конструкції команда спроєктувала систему світлових кесонів — діагональну сітку дерев'яних балок з підсвіченими ромбоподібними панелями lightbox між ними. Геометрія ламана й нерегулярна, балки перетинаються під різними кутами, утворюють ефект м'якого, розсіяного світла, яке ллється зверху без жодної видимої лампи. Цей мотив проходить через рецепцію, переговорну, лаунж і обідню зону, об'єднує різні за функцією приміщення одним візуальним сюжетом. У робочому опенспейсі сюжет стелі змінюється: тут домінують лінійні LED-світильники, підвішені над робочими станціями. Це простіше й функціональніше, тому що там потрібна концентрація.

Масивна стійка рецепції вирізана з мармуру бордово-червоного відтінку з прожилками кремового й вохристого. Камінь поводиться як живопис, кожна плита унікальна, і світло від прихованої підсвітки дає текстурі підсвітку, наче зсередини. За стійкою стіна з горіхового шпону, панелі якої розділені тонкою латунною кромкою по периметру кожного елемента. У цій стіні, без жодного натяку на двері, схована решта історії приміщення — стара кухня. Червоний мармур інтегровано й далі по простору: у нішах для техніки, у підсвічених панелях кольору бордо над робочими столами, у стільницях кабінетів керівників, де камінь – статусний матеріал, що фізично відрізняє кабінет CEO від решти офісу.

Меблі для wow-зон: рецепції, лаунжу, перехідних просторів, – це округлі букле-крісла з плавними формами, низькі дерев'яні столики, диванні групи кольору піску. У переговорній кімнаті увагу тримає кластерний підвісний світильник із кулястими елементами у фетровому й скляному виконанні, він пом'якшує строгість дерев'яних панелей навколо. Підлогу диференціювали за функцією: текстурований килим у робочих кабінетах і опенспейсі тримає акустичний комфорт, у публічних зонах підлогу залишили холоднішою й нейтральнішою, підкресливши контраст між зонами роботи й зонами для зустрічей і відпочинку. Важкі портьєрні штори у приватних кабінетах додають тактильності й приватності.

Простір, який був технічною надбудовою, яку ніхто не бачив, перетворився на найзапам'ятовуванішу частину всієї будівлі. Ми не стирали сліди минулого: кухня залишилась на місці, але тепер вона ховається за стіною, відчинити яку можна лише якщо знаєш, де шукати. Офіс без логотипів і корпоративної айдентики має ідентичність, вибудувану з мармуру, горіхового шпону, розсіяного світла і кіпрського неба за склом.