ZIKZAK Architects: проєкт повторного використання будівлі XV століття

ZIKZAK Architects взяли участь у конкурсі Reuse the Nymphaeum – Genazzano (Rome) – проєкту повторного використання Німфеума Браманте. Німфеум – забутий ренесансний павільйон, побудований на початку XV ст у сільській місцевості Риму. Він був головним елементом величезного саду з кількома озерами й маленькою річкою, розміщений на схилі пагорбу поруч із головним входорм у поселення. Точне призначення споруди досі невідоме. Зараз Німфеум – це зруйнований павільйон, тож перед учасниками конкурсу постала задача пристосувати його до сучасного життя, використовуючи як театр та громадський парк. Нік Зих та Тома Подолянко – архітектори ZIKZAK Architects, автори проєкту, представили своє бачення повторного використання Німфею Браманте.

“Наша локація межує між міфом та історією. Відсутність точного розуміння первісної функції будівлі розширює простір для уяви”, – зазначає проджект-менеджер Нік Зих. 

Архітектори прийшли до рішення залучити до перформансу воду, зробити її однією з ключових діючих осіб. Команда спроєктувала театр води й людини. Тут вода стікає на рельєф, тече по капілярах крізь стіни, падає сходами, протікає під сценою, витікає назовні і, поєднуючись з річкою, утворює ставок. Під час дощу вода стікає зі схилів і даху в спеціальні жолоби, які спрямовують її у водойму. Далі вода перекачується насосом на сценічний куб і стікає водоспадом в озеро. Озеро слугує джерелом зрошення території з плантаціями. На випадок посухи система пристосована до використання підземних джерел води.

Над ставком стародавні люди спорудили амфітеатр. Ставок розширює глядацькі місця зсередини назовні в парк. Разом з водою назовні розливається і сцена. Вона відцентрована, тож актори грають відразу з трьох боків, щоб охопити увагою глядачів як всередині приміщення, так і ззовні.  Основна сцена розташована по центру і виходить на 3 основні сторони об’єму: 2 –  до глядацької зали, 1 – до паркової зони. Акторам допомагає вода. І заздалегідь написаний сценарій. Але варто підняти погляд вгору  і можна побачити небо на тлі прозорої ажурної оболонки, що натякає на ймовірний контур, задуманий Браманте.

Легка сталева сітчаста конструкція покрита спеціальною абразивною тканиною, служить бар’єром, дозволяє проводити заходи в різні пори року.

За концептом театр виходить до парку, з якого відкривається панорама амфітеатру на воді. Парк поділений на квартали з ділянками для висаджування різних культур і оточений фруктовими деревами. Тут спроєктовано невеликий ринок з товарами місцевого виробництва.

Нік Зих і Тома Подолянко спроєктували із зруйнованого павільйону Браманте театр, що межує між реальністю і надреальним, величний, витончений  і водночас  функціональний. Все більш поширеним стає запит на повторне використання історичних споруд і це чудово, що архітектори отримують можливість  дати друге життя світовим пам’яткам, не порушуючи їх цілісності та закладених у них сенсів й історичної значимості.